Читать книгу Вакханалія. Кров та вино онлайн

63 страница из 70

На одній зі зустрічей світського життя, Алла шукала з ким поговорити. В кожній жінці вона впізнавала себе. Всі так гарно стоять посміхаються, хваляться успіхами компаній, як ростуть діти й раптом на якусь долю секунди через третє відьомське око Алла бачить крик всіх цих жінок, неначе вони гниють в болоті зі сперми власних чоловіків. Так її мучить цей сон, де її тіло повільно розкладається, як в зомбі, й золоті браслети більше не можуть втримати гнилі м’язи та шкіру на кістках.

Висока брюнетка з дутими губами, тримала келех вина, й усі її оминали. Та вона посміхалася їм у слід. Алла подумала, що вона теж відьма. Жанна вже занадто слабка й нічого не знає.

– Привіт, я Алла, але всі називають мене Лисичкою.

– Ах, цей звіринець, білочки, киценьки, лисички, хіба Ваші чоловіки й Ваших імен вже не пам’ятають.

– Павло не такий, він чуйний та добрий до мене.

– Ти справді думаєш, що тобою володіє один твій Павло? Для них ти спільна власність. З якого тебе модельного агентства сватали?

– Агентства?