Читать книгу Під сузір'ям Рекса. Психологічний роман онлайн

57 страница из 75

– Іван Богун! Ось справжній герой, неспокійний дух котрого й досі живе і пекучим вогнем вривається до кожного серця! Він – найяскравіший представник українців, які гідно зустрічали будь-яку небезпеку. Не розв'язували, а розрубували вузли; не жебрали, а здобували те, що вважали за потрібне, – алегорично виголошує Сліпий Кіт.

– Але ж то Богун! – заперечую я. – Вважаю, що в нашому випадку недалекоглядно затято домагатися свого. Найкраще тимчасово відступити, зачаїтися, начеб зазнати поразки.

Отак собі спілкуючись та сперечаючись на горищному сіннику, ми зрештою доходимо до колективного висновку: у ситуації, що склалася, Яремі залишається взяти ноги на плечі й накивати з Помідорівки п'ятами!

Під час нашої «козацької ради» шал грозової напруги поступово спадає, злива вщухає. Ще перекочується небом, проте чимраз віддаляється розлоге бурмотіння грому. Скрізь поширюється запах матіоли. Немовби акомпануючи нашій одностайності, за садом танцює затяжний, начеб замислений, червневий дощ.

Колись мені впав в око вірш-варіація Михайла Саченка, що складався лишень з одного слова – «дощ», вимовленого в різних ритмах і з різними інтонаціями. Я ненавиджу дрібний дощ. Не то щоб він грав мені на нерви, але коли я споглядаю краплі, що повільно тягнуться шибою, мене хапають дрижаки. Хочеться вийняти з шафи кофтину і щільно в неї загорнутися.