Читать книгу Вакханалія. Кров та вино онлайн
31 страница из 70
– Я хочу його, мені не потрібні інші – Люба ревла, а білява дівчина з кав’ярні її обіймала. Та заставляла йти в офіс, аби сховати господиню від покупців та іншого персоналу.
– Ви в нас сильна, Ви завжди перемагаєте.
– Так я завжди перемагаю і цього разу теж – плаксивим голосом давилася Любов – він буде мій, я завжди перемагаю. Він буде мій.
Сльози перестали текти тільки червоне як в рака обличчя та соплі ще нагадували за попередню сцену.
– Він буде мій. Я завжди перемагаю. Я переможниця по житті. Мене ніхто не спинить. Навіть, якщо прийдеться переступити через трупи, я по них піду, все чого я хочу, я це отримую. Гра не закінчується поки я не переможу.
Гоца бариста-літератор
В російській мові «кот», а в українській «кіт» це вже різний програмний код для нашого розуму. Таким програмним кодом для Макса стала улюблена пісня Осені гурту Металіка «Nothing Else Matters», яку він прокручував кожного разу в голові, і щоб не забутися включав ввечері з ноутбука на колонку. Як же вона її любила, так само сильно, як Макс Аллу.