Читать книгу Вакханалія. Кров та вино онлайн

35 страница из 70

– Привіт, я Гоца – простягнула руку Максу молода дівчина.

– Яке дивне ім’я?

– Дивне й напевне прокляте. Гоца Драла міфічний персонаж української літератури. Я до речі поступила на філфак, хоча Люба й надіялася, що я стану менеджером.

– О, я теж пишу.

– Класно, от тільки Любов вважає, що це дурниця й поставила мене за стійку каву варити. В Києві я в неї була, як офіс-менеджер. Ну Ви ж знаєте, чим вона займалася. Тепер все місто знає.

– Ви з Любою близькі?

– Вона мені, як мама, повірте вона набагато старша ніж виглядає. Але ж усі люди між 21 роком і 65 рівні. Чесно кажучи те, що вона чаклунка я вірю, але вона добра чаклунка, мене ж врятувала.

– Як саме?

– Я з неблагополучної сім’ї…, що та сім'я я і мама Мій батько був заможним парубком, але любив експериментувати з речовинами. Так вони з мамою й зустрілися, пили горілку та курили травку, її було сімнадцять, йому вісімнадцять. Першим доексперементувався батько. Героїн. Покоління пепсі вибрало зовсім не пепсі. Передозування і кладовище. А мама не мала за, що експериментувати, просто пила. Проституткою вона не стала, але чоловіків водила до квартири. Були й порядні, що купували мені одяг та іграшки. Гроші вона ніколи не брала вважала, що це проституція, а вона, бач, не така. Якщо допоможуть фінансово це ж не плата за секс, так від того, що пожаліли. Потім вже скотилася зовсім. Один її постійний клієнт, будівельник, алкоголік, але порядний, купив мені телефон й поставив замок в кімнату, ніби знав, що будуть такі, що до мене приставатимуть. То я закривалася й погрожувала викликати поліцію. Хотів з нею жити вона відмовилася. Ображався дуже, що вона бере пляшку з нього й пачку сигарет і не п’є з ним. Я однозначно не хотіла піти її шляхом. Вчилася добре, приховувала від усіх, що в мене мама така. Почала рано статеве життя. Заміж хотіла дуже, аби втекти з цього всього. А натомість… Гоца-пополняшка мене прозивали в школі. Кожного разу коли я зустрічалася з хлопцем думала все кохання, а він просто скидав мені гроші на рахунок та йшов. Я для них була верняковим способом позбавитися незайманості. Коли я зрозуміла, що відбувається я почала назначати ціну. Пам’ятаю перший свій раз. 200 гривень в шкільному туалеті. Думаєш там, якісь ботаніки то просять. Здорові хлопці, цвіт школи, жаль плоди з нього гнилі виростуть. Я розумію, чому Люба обожнює ботаніків. Вони до послуг проституток приходять вже потім від безвиході. В зрілому житі. Купують не секс, а жінку на ніч. Хоча таких мало, бояться вони. Любі ж довіряли. Так от я купила за ці 200 гривень ковбаси та нормально наїлася. Ти навіть не уявляєш, яка вона була смачна та ковбаса. Смішно, а ще декілька годин в мені була зовсім інша бридка. Він ще й принижував. Хотів мене нагодувати йогуртом. Знаєш, що цього виродка з порядної сім'ї спинило? Я сказала, що хочу за це 500 гривень. Жмот. Так от я тобі вже вирішила, що буду продавати своє тіло, але йти на трасу боялася. Поряд жив програміст. Такий тихий з виду худий, йому вже було під п’ятдесят. От Люба кожної середи до нього приходила. Рівно о сьомій годині я підбігала до дверей та притулювала своє око до скельця, щоби побачити її. Далі бігла в кімнату вже зі стаканом. Нічого такого дивного, правда, не чула. Вона мила посуд, пилососила, прасувала одяг, потім вони дивилися телевізор. Ну й займалися сексом. Я подумала, що це не погана робота й вирішила, що обов’язково маю навчитися цього. Таки наважилася вийшла на площадку, щоб заговорити з Любою, а вона зразу неначе екстрасенс мені «Ні, ти не будеш цим займатися», потім постояла так секунду й каже. «Я скажу клієнту, щоб він взяв тебе заміж. Він погодиться. Це й тебе не образить». На що я їй відповіла, що не хочу за нього заміж. «Це через те, що він старий?» перепиталася мене Люба. «Ні через те, що заміж така ж проституція тільки гуртом на довгий період життя, а я хочу бути вільною». Вона наказала мені зібрати речі все необхідне й сідати з нею в автомобіль. Я попрощалася з мамою, не знаю чи вона чула, та поїхала жити до Люби. Вона зробила з мене свого секретаря.