Читать книгу Під сузір'ям Рекса. Психологічний роман онлайн

74 страница из 75

Зібравшись у неблизьку дорогу, я виходжу за хвіртку. Поміж густого листя розлогого осокора помічаю засмаглу в'юнку постать. Це знічев'я гойдається на гнучких гілках Малий Юрась, оперезаний дідовим ягдташем. Ще вище, у небі, лопотять ластівки й захлинається співом самотній жайвір.

Уздрівши мене, Малий Юрась хутко показує мавпу, тобто зависає догори ногами. Ет, охочий же він до всіляких витівок та витребеньок! Як добре, що комп'ютер поки що не всмоктав у себе його босоноге дитинство!

– Не бешкетуй, хлопче! – гукаю я капоснику, наказуючи приземлитися зі свого шкідливого «сьомого неба». Коли ж Малий Юрась обшмуглює штанцями окоренок, я рішуче відбираю в нього саморобну рогатку, оснащену пружною чорною гумкою.

– Замість залякувати залітних пташок, візьми собі за обов'язок вчащати до Рекса! Пильнуй, щоб упродовж прогулянки пес не зірвався з повідця. Десятою дорогою обминай хазяйських качок, гусаків та курей, що завше длубаються під парканом – вже всоте прискіпливо напучую я дітвака.