Читать книгу Вакханалія. Кров та вино онлайн

12 страница из 70

Макс вирішив зайти в цілодобовий маркет, аби взяти чим похмелитися та поїсти. Кицька побігла за ним. Вона бігла та нявкала. Взагалі коти в природі не нявкають, між собою вони спілкуються муркотом, а от звук призначений лише для людини.

Пакетне вино, сир, курка гриль та котячий корм з преміум сегменту, цілих 10 упаковок, а ще шампунь для тварин вказував на одне, Макс вже вирішив забрати котейку собі в дім, аби не було так сумно й одиноко.

Киця ж чекала біля дверей неначе читаючи думки чоловіка.

– Ти тут Відьма? Я тебе зватиму Відьма, адже ти така чорна, як коти в чаклунок. – Кицька терлася в ногу й просила поїсти. – я душу дияволу готов продати, аби вернути Осінь, це він тебе послав. Я знаю. Я приймаю його дарунок. Завтра я починаю писати геніальний роман, яким зачитуватиметься весь світ. Я стану як Стівен Кінг. Вона пожалкує, що мене кинула. Вернеться і я її приму, бо я її так сильно кохаю, лиш на тисячу років приходить таке кохання…

Котяра не чинив опору, коли його несли до квартири. Напевне він вже жив у людей. оскільки зайняв стратегічне місце на батареї в кухні біля холодильника. Три пакунки корму були знищенні миттєво й після старанного вилизування зайнята позиція відпочинку.