Читать книгу Вакханалія. Кров та вино онлайн

8 страница из 70

– Добре. Я не буду за тебе хвилюватися. В тебе буде все нормально.

Алла пішла за валізою, яку вона склала, ще до того. Вона рухалася швидко та зухвало.

– Все бувай. Я їду з міста. Так що не дзвони, будь нормальним, не пиши мені більше. Швидше забудь, так буде краще нам обом. Я їду далеко в Одеську область. Сьогодні документи на розлучення подала. Можеш не приходити на процес, напиши відмову, а як прийдеш то там буде тебе чекати адвокат. Я попросила розглядати без мене. Прошу тебе не затримувати процес неявкою в суд. Це вже немає ніякого практичного змісту.

– Але Осінь. Ми кохаємо один одного, моя Осінь.

– Я більше не Осінь, він називає мене Лисичкою, я більше не твоя. Краще забудь й живи собі, як живеться. Квартира є, хорошу роботу ти собі порішав. Найдеш іншу жінку.

Алла вискочила у двері, Макс не побіг за нею. Хотілося плакати й кричати. ніби його серце, щойно вирвали з грудей. Зібрався з духом, як той міфічний справжній чоловік сів за стіл та продовжив спокійно вечерю. Спостерігав, як кохана з новим кавалером кидає в багажник свою валізу. Посміхаються один одному. Їжа перетворилася на жуйку.