Читать книгу Вакханалія. Кров та вино онлайн

19 страница из 70

– Ні?

– Це моя подруга рідня сестра Коваля, поважна людина, головний агроном в радгоспі була. Я її колись малював, але вона найбільше любила племінницю.

– Так це їй належать ті портрети в домі. Така товста дівчинка.

– Моя робота, рембрандтівська краса. Не всі чоловіки розуміють, що два підборіддя це прекрасно – Альберт щасливо засміявся. – вдалася дівчинка у свою тітку. Я тобі по секрету скажу в мене з власницею, з Раїсою Коваль роман був, таємний та пристрасний. Найбільше моє кохання в житті. Я заміж пропонував. А вона мені, що безплідна й тому не хоче марнувати мені життя.

– А ви?

– А, я так і не одружився, ходжу до неї могилку. Жалкую, що племінниця її поїхала в Італію. Тут напевне ображали, в нас боді-позитиву не розуміють. Вона все кинула та й подалася далеко. Напевне це її воля, аби не продали її батькові, Ковалю. Того от продали тобі на таких умовах. Головне протриматися п’ять років, а далі тобі дадуть за це гарні гроші.

– А, що так поїхала, батькові не передала в управління?

– Там якісь сварки в сім’ї були. Правда з дому їхнього мало, що виходить, вони з братом двійнята. Відправилися на навчання разом потім фірму відкрили в Києві. Батько все жалівся, що Павло довго не одружувався. Христину ж він не любив. Тепер він повернувся з новою дружиною, роки йдуть, вже їм під сорок років десь. Молодо виглядає. А сестра не приїхала. Мені шкода Христя так нагадувала мені Раю. Давай краще підемо в мою затоку вина покуштуємо. Ти тут вже, напевне, без людей здичавів. Я візьму примус з собою та гвоздики. Будемо як королі з «Гри престолів».