Читать книгу Вакханалія. Кров та вино онлайн

20 страница из 70

– Природа чудово, шпикачок збігаю куплю в магазин.

– Біжи, але скоро в нас буде свій супермаркет. Якась пані з Києва приїхала сюди й купила всі магазинчики. Ніхто не супротився, ціну дала хорошу, дивись якусь тут туристичну зону зробить. Дивачка якась, тяжко пояснити людині, що це все безперспективно.

Холодний морський вітер не надто давав малювати. Альберт все одно дивився на затоку зачарованими очима й ловив кожний кадр.

– Ти чим по житті хотів би займатися.

– Я романи хочу писати.

– Чому не пишеш?

– Натхнення немає.

– Ти що думаєш., щоб бути художником потрібне натхнення? Це професія друже, така ж, як виноградар, ти маєш сідати та писати, маєш вивчити всі прийоми свого мистецтва. Катарсис ось твоя мета.

– А аякже задоволення від творчості.

– Я малюю її, цю затоку, ось уже 35 років. Тільки цей пейзаж й купують. Що не пробував не йде. Приїдуть туристи крутяться пальцем в носі й тільки її беруть. Я художник однієї картини. Ти уявляєш, як це нудно малювати, одне й те ж саме?

– Невже зовсім не приємно?