Читать книгу Вакханалія. Кров та вино онлайн

21 страница из 70

– Приємно коли воно продається. Ну трішки коли я згадую про те, як тут кохалися з Раїсою. Зорі, які ж вони прекрасні були. Он, бач, чайок. Я стільки дивлюся на цю затоку, що можу уявити всі варіантів їхнього польоту. Вона мені сниться, хочу я цього чи ні. Я її не вибирав, вона мене обрала. Скільки я не експериментував покупців більше нічого не хвилює. Я малюю цю затоку, аби мати фарби на інші картини, котрі нікому не потрібні, Котрі я пишу під так званою музою.

– То, що мені. Теж прийдеться писати одне й теж.

– Так одне й теж в різних варіантах, зима, літо, осінь, є чайки, немає чайок. Я навіть пекло та рай малював й все одно ця затока була основою. Тільки перш потрібно навчитися. Я з талантом не родився. В шість років мій батько віддав мене в художню школу, де я довго й нудно вчився, а ви письменники, от так раз й хочете все вміти.

– Поступати на філологічний?

– Філологи, колористи.

Вино нагрілося на примусі.

– Відчуваєш гвоздика. Правда приємно. Цей контраст холоду з моря й теплого напою, чим тобі не катарсис від винороба.