Читать книгу Вакханалія. Кров та вино онлайн

18 страница из 70

Альберт місцевий художник єдиний його клієнт та друг приходить в неділю за товаром, можна багато з ним говорити, людина він старша давно на пенсії. Має тут будиночок, приїжджає малювати. Потім продає картини в самій Одесі.

– Макс я за рожевим.

– Ну більш ніяке в мене не вийшло.

– Що з тою кислятиною робити будеш.

– Думаю перегнати на спирт, потім в дубову бочку, а може просто через стружку пропущу.

– Ти вже, як місцеві починаєш думати. А рік тому, який же ти був наївний. Я повинен купити в тебе більше вина поки ти не почав розбавляти його водою та доливати спирт, як це роблять всі. Розказувати, що вкрав на заводі в Коваля.

– Я вже хочу все кинути й поїхати в Одесу працювати, це я якось по дурному придумав собі. Зайшло в голову.

– Продай за ці гроші ти купиш квартиру в Одесі.

– Не можу тут з договором якась дивина. Я грошей не мав, прийшов до рієлтора в Житомирі. Він без питань взяв мою квартиру і зробив баретер, але по одній умові, що я маю тут п’ять років прожити.

– Явно твоя квартира стільки не коштує ти ж помітив, що дім хороший, виноградники доглянуті, ти хоч знаєш кому вони належали?