Читать книгу Вакханалія. Кров та вино онлайн

47 страница из 70

– А як же енергії? – саркастично підрізав Макс.

– Так я відчуваю від тебе йде сильна потужна енергія кохання, такої не було коли ми жили разом. Думаю просто, щось змінило тебе, дуже сильно й тепер нам вже судилося бути разом.

Ось вони чари спадають і її серце знову розтає. Максу хочеться схопити Осінь й він її хапає в обійми та міцно цілує. Відпускає та відкриває дверцята свого старенького буса, не відчувши у відповідь тієї пристрасті, яку чекав.

– Ну що відчуваєш, чи вже пройшло? – ще з більшим сарказмом Макс Лисичці, так вона Лисичка, а не Осінь її серце, ще належить Павлу. Поки, ще належить. Він як справжній чоловік має повернути своє.

– Ні не пройшло відчуваю.

– Скільки кіловат тої енергії ти відчуваєш?

– Чому ти такий, холодний, так це вона Чорна відьма посіяла у твоє серце цей холод, але я його розтоплю.

– Проведеш ритуал зі своєю білою відьмою?

– Вона фіолетова відьма, а я руда ти не розумієш нічого в чарах. Таке сильне знімають коханням. Тільки коханням.

– Ти будеш кохатися з Павлом, а я слухатиму твої улюблені пісні? – в цей момент Макс відчув бажання вперше бути не з Осіню, а з Любою. Здається, яка дурниця, колишня образила, його кинула, а Люба, яка вона не є проявляє до нього можливо й фальшиве, але тепло й так хочеться йому піддатися її чарам.