Читать книгу Вакханалія. Кров та вино онлайн

43 страница из 70

Дійсно, Осінь спустилася й побачивши руки Люби на руках Макса, здригнулася два рази, різко взяла Джессіку на руки й швидким кроком пішла на вихід. Максим теж здригнувся. На що Любов стиснула його руку.

– Не спіши розслабся.

– В тебе такі руки холодні.

– Це до гарної свекрухи. Ні просто я менша за тебе того вони холодні. Не вірю я в забобони, ми з Гоцою матеріалісти. Прийде час ти їх зігрієш. Але зараз, як мені не боляче, ти маєш пройти все це і зрозуміти, що Алла тобі не потрібна.

– Люба ти не розумієш, вона моя дружина. Коваль її вкрав та причарував.

– Ніхто її не чарував, просто вона така людина, хоче аби їй було добре, й про інших не думає. Йди Лисичка тебе чекатиме біля автомобіля. Уже ввечері ви питимете вино в затоці, де всі коханці зустрічаються. – звідки вона знає про таємне місце для зустрічей у місцевих – Й про мене не думай. Не думай, як рватиметься моє серце від того, що уявлятиму все це.

– Дякую, Люба ти не така вже й погана. Проте я кохаю Осінь. Можливо ми будемо друзями.