Читать книгу Вакханалія. Кров та вино онлайн

41 страница из 70

– Що ж за це хоче Любов? Щоб я був її? Типу тоді мене ревнуватиме Алла? Невже вона вдовольниться такими об’їдками?

– Ти не розумієш, щоб мати владу над людиною потрібно дати їй те, що вона хоче, інколи людина сама не знає істинного свого бажання. Ти отримаєш Лисичку на блюдечку з блакитною «кайомкою».

– Осінь..

– Так ти її називаєш? Нічого, буду знати. Ти отримаєш Осінь, але Любов вона все-таки краща, ти просо цього не розумієш, поки що. Все тихо вона йде.

Максим розпустив слині побачивши, її, рудоволосу Аллу, божественну, легку, в атласному просторому одязі. Червоний, як ганчірка для бика. Його Осінь. вона не йшла, вона парила, неначе принцеса з японського аніме. Світ втратив фокус, чіткість зберігалася лише на ній виділяючи кожен вигин тіла. Одна з її собачок, здається Джессіка, супроводжувала господиню. Максим знав усіх нових породистих улюбленців Алли Коваль, а колись ним був він сам.

Сонячні окуляри приховували напрям її погляду. Лисичка попрямувала східцями вгору.

– Осінь з Джессікою пішли, цікаво вона мене впізнала чи ні, ми з нею скільки прожили. – заслинився Максим.