Читать книгу Мій хід. Вибране онлайн
2 страница из 14
- Вік – лише умовність.
- Віку – факт – нема.
- Вірте – є у цьому
- істина сама.
- Без думок про нього
- іншим світ стає,
- раптом існувати
- вік перестає.
РІК 1964-Й
- – Візміть-но зошити, будь ласка.
- Почнемо вправу… – було так.
- Рипіння пер. Дошка. Указка.
- І – на руці – чорнильний знак.
- Букварну «раму мила мама»,
- і «Надя пила молоко»…
- За перший клас, як всі – так само,
- писав маленький Василько.
- …На стінах юрмились портрети
- великих… І не знав того
- малюк, що в ньому – хто поети —
- пророчо визнали… свого.
НЕДОСВІТ
- Знову недосвіт.
- Зимна мана.
- Досі не має
- міці весна…
- Сонячні миті —
- досі як мить.
- Ледь звечоріє —
- миттю зимить…
- Криги ламкої
- леза сторчма.
- Скрізь – там де віти —
- біла кучма…
- Протистояння
- дій і бездій…
- Боре недосвіт
- силу надій…
ПЕРШЕ БЕРЕЗНЯ
- Перше березня. Весна
- рухів, планів, дій.
- В місті наче крадькома
- ходить чародій…
- Лиця. Усмішки. Мотив.
- Геніальний зміст.
- Середовище в якім
- кожний – оптиміст.
- Жіночки собі шарман —
- на підборах знов.
- Щось змінилося й у нас
- конче, до основ.
ВРАНІШНІЙ СОН
- Пестливий промінь
- сонячний лоскоче
- мене крізь сон,
- вдивляючись в вікно.
- А я не хочу
- виринати з ночі:
- я не допив
- до дна її вино…
- Його смаку
- не встиг розкуштувати.
- Легких думок
- вколисує плиття.
- Години б дві
- іще розкошувати…
- Прошу – таку
- дрібничку від життя.
- У сну шпарину
- прослизаю хутко.
- Та ні: пустунчик
- в очі – блись а блись…
- То зайченятко
- сонячнеє прудко
- скидає ковдру
- з мене, сміючись.
