Читать книгу Під сузір'ям Рекса. Психологічний роман онлайн

27 страница из 75

Я лишень пересмикую плечима.

Як на підтвердження своїх слів, Сліпий Кіт починає безголосо нявчати, лівою лапою імітуючи дзеньки-бреньки на вигаданій гітарі:

…Кіт Сліпий у хмарках сховавсь,

Миші сірі над ним. сміявсь.

Однак я – кепська цінителька його талантів, тож рішуче стягую недолугого музику з усіх його парнасів за котячу шкірку.

Глава 7

«БІЛЯ ХАТИ ПЕСИК ГАВ ЖОВТИЙ МІСЯЦЬ ВАРТУВАВ»

Моя голова йде обертом, адже відтепер я повсякчас маю бігати до пса, прикутого до кострубатої жерделі. То полумисок юшки з потрухами несу, то скибочки парного м'яса, то свіжої води з колодязя. Ось і зараз, коли пес зосереджено лиже, гризе й лигає, – розчулено милуюся його хижими білими іклами й шорстким малиновим язиком.

Мені кортить трошки з ним посидіти, і я розглядаюся в пошуках якогось корча чи пня, напівголосно примовляючи: «Сидіти…»

Сидіти? Важко повірити, однак після цього, мимохіть мовленого слова, пес кидає хлебтати, слухняно перебирає передніми лапами і… ладнається сісти!

Спершу я лишень ошелешено кліпаю очима. Затим збираю докупи всі свої мізерні кінологічні знання і наказую тремтячим голосом: