Читать книгу Під сузір'ям Рекса. Психологічний роман онлайн

23 страница из 75

Якось над ранок, коли навскісні промені сонця ще боязко торкалися дворової брами, Свирид Старший вбрав засмальцьовану сорочку, почухав цупкими як цурпалки пальцями потилицю та пробурмотів під ніс промовку, приязну своєму затьмареному розумові:

– Отець Мелетій – велить по третій.

Він вийшов на причілок, прочовгав до хвіртки і ступив на путівець. Раптом відчув, що ноги стали наче ватяні й нерішуче зупинився. Встиг лишень чиркнути сірником та шумко впустити в безпорадні легені отруйну дозу нікотину. Несподівано пополотнів та гухнув на коліна. Розгублено обвів каламутними очима променистий довколишній світ, який чомусь став прожогом його закреслювати. Гостро усвідомив свинцеву важкість у попереку, що передує необоротному всесиллю смерті, завалився вперед і ніяково, по-дитинному, ткнувся в землю, вдихнувши наостанок терпкий запах свіжоскошеної мурави й видихнувши ефемерний дух свого вже минулого буття.

Ось так урвалася линва життя – вже не топтати йому ряст. Зосталися лишень куценькі, розрізнені спогади односельців, начеб скельця розбитого люстерка.