Читать книгу Під сузір'ям Рекса. Психологічний роман онлайн

21 страница из 75

Найменший син, Свиридко, був таке ледащо, що не спромігся закінчити навіть середньої школи. Проте саме він був панотцевим улюбленцем, тож посунув за ним, як собачий хвіст, навіть коли той залишив свою малжонку та пішов із сім'ї, спокусившись на пестощі Брабри, власної свахи.

Хуторяни нишком так і сяк обговорювали цей негожий вчинок, та зрештою Свирид Старший переконав усіх, що він ніякий не бахур, по сторонніх подушках з дівками не товчеться, а наразі ж просто розпочав нове життя, зустрівши другу молодість.

І так йому було хороше, так затишно, що зчаста, у сутінках, сидячи під хатою на ослоні, далекобійник хвацько виспівував на повні груди від надлишку почуттів:

Пугу-пугу, козак з Лугу повертався.

До дівиці білолицьої залицявся.

Ой, бідова, чорноброва, підемо жити.

Буду тебе я кохати і любити.

Чимало води спливло відтоді, як трирічне хуторське дівчатко, на ім'я Вальця, на запитання когось з дорослих «Як тебе, намистинко, звуть?» – склало сопілкою неслухняні губки й статечно промовило: «Брабра». Вся Помідорівка тоді ледь не луснула від сміху. Так на все життя кумедне прізвисько до простуватої жіночки й причепилося.