Читать книгу Під сузір'ям Рекса. Психологічний роман онлайн

17 страница из 75

Якщо вірити відривному календареві, нинішня ніч – найкоротша у році, адже триває ледь-ледь більше, як шість годин. Мабуть, дехто хоч би раз у житті нетерпляче очікував саме на цю ніч, адже за нею починається найдовший у році день.

Над ранок ніч виносить всіх на узбережжя дійсності. Світанок квапливо змиває зірки з бездонного тареля небокраю.

Я сплю з розчиненими вікнами й прокидаюся з першими зблисками зорі. Там, надворі, клекоче птаство й крильцятами розсіює серпанок. Раптом я здригаюся від моторошної згадки: вчорашній прикутий собака! Просочуюся на кухню і, дзенькаючи порцеляновим посудом та брязкочучи столовим начинням, прискіпливо вдаюся до ревізії продуктових полиць.

Ось вона, щойно відкладена для благословенного рибного лову шліфована перловка. Я заливаю крупу водою, ставлю невеличку нікельовану каструльку на вогонь.

– Гей, кашка! – мрійливо схвалює Сліпий Кіт, пронюхавши запах, що звабливо струмує з-під хромованої кришки. Його личко вмить набуває значущого вигляду. Плямкаючи і присмоктуючи, він хапає з мисника таріль, спрагло видряпується за стіл, нетерпляче деренчить дерев'яною кописткою, ще й піднесено скандує безглузду маячню: