Читать книгу Під сузір'ям Рекса. Психологічний роман онлайн

12 страница из 75

Я заплющую очі, лаштуючись спочити хоч пригорщу, та раптом несамохіть провалююсь у перелив дзеркал. Там мені ввижається трикутний звір зі стеклярусними очима. Він хутко трансформується на Ненні Коротку Сорочку, що стискає в руках кінський хвіст. Я страхаюся, починаю гарячково дертися вгору сходами, що не мають поруччя й ведуть униз. Зрештою опиняюся у вивернутому догоричерева лабіринті. Тож, ремствуючи, скидаю ароматичну подушку на долівку.

Зрештою я зриваюся зі свого ліжка з хромованими бильцями як револьверна куля, що дочекалася пострілу. Кружляючи кімнатою, зачинаю голосно передражнювати зміст основного постулату славнозвісного царя Соломона, і мої божевільні вигуки безпорадно блукають поміж лінгвістичних проміжків і пауз, схожих на горошини:

– Се, мабуть, минеться… А се – не минеться… Не минеться – чи минеться…

Я знов кидаюся в постіль.

Нескінченне рипіння панцирної сітки мого ліжка викликає дратівливе обурення Сліпого Кота. Вкотре з'являючись у провалі дверей опочивальні, він сердито човгає з шандалом. Спересердя перекидає підлогову вазу, що нагадує різнобарвний салют. Він вже не лакуза, і більш не бажає потурати примхам «вередливої панійки» та очікувати, якого коника вона ще викине. Навпаки, не на жарт погрожує уперіщити мене вологим махровим рушником. Славбо, не боздуганом. Отака він капость: з одного боку – сущий янгол, з іншого – справжній Асмодей. То рогом вколе, то крильцем змахне.