Читать книгу Під сузір'ям Рекса. Психологічний роман онлайн

9 страница из 75

Того дня я, «маленька, дурна, як жменька», отримала корисний досвід: ті, що нападають (це стосується й звірів), зазвичай переслідують тих, хто рухається або намагається чинити опір. Статичні мішені нападникам геть не цікаві.

О, золотаві блискітки щемкої минувшини! Я пропускаю їх крізь серце, і вони розтікаються всередині медовим жаром.

На жаль, усі мої розчулені спогади про собак ні на йоту не наближають мене до думки, що вчинити тепер, коли я споглядаю песеня, коротко прикуте до кострубатої жерделі. Настільки коротко, що воно заледве здатне ворухнутися. І це неприємне видовище сіпає мої нерви та ятрить душу.

Глава 3

НІЩО НЕ МИНАЄ

Над нашим невеличким хуторцем Помідорівкою, що причаївся поміж лісів і луків побіля тихоплинного ставку, западає ніч. Однак мені геть не до райського відпочинку. Я те й роблю, що кручуся-верчуся та совгаюся у своєму ліжку з хромованими бильцями, нарікаючи на липуче безсоння.

Вітер раз по раз шарпає розлогі яблуневі гілки за шибою. І мене це денервує. До того ж настирлива мошва дзижчить довкруж. Мені б наразі спочивати нищечком, згорнувшись клубочком та підібгавши ноги, натомість я то скидаю, то натягую бамбукове укривало до самого підборіддя. Смуток неначе лещатами стискує серце. Всі думки плетуться до псиська, прикутого до кострубатої жерделі.