Читать книгу Під сузір'ям Рекса. Психологічний роман онлайн

5 страница из 75

Ми розважалися, коли дратували його і виводили з терпцю, допоки якось розлючений пес не зірвався з ланцюга і не вкусив мене за сідниці. Вже подорослішавши, я пізнала одну просту правду: чоловіків і собак не гоже дражнити, коли вони споживають їжу.

Надвечір дід Оксень спускав Рекса зі швори, і сторожовий пес, як скажений собака Баскервілей, висолопивши язика, за якусь мить випорскував у свою невідому мені далечінь. Здавалося, він вже не повернеться. Та варто було дідусеві ледь чутно, по-особливому засвистати, як на виднокрузі з'являлася крихітна чорна цятка, що збільшувалася на очах. То Рекс щодуху мчав на хазяйський поклик.

А ще спливає в пам'яті епізод, коли моя шкільна подружка Марійка подарувала мені брудно-коричневого пінчера Чухрая з рухливим цурпалком замість хвоста. Анітрохи не вагаючись, я, п'ятикласниця, притягла щенятко додому. І на бурхливу матусину незгоду відчайдушно трясла перед нею віднедавна прочитаною книжкою «Малий і Карлсон, що живе на даху». Там йшлося про те, як один хлопчак пристрасно мріяв і «вимріяв» на свій день народження Бімбо – кумедне, грайливе цуценя. Зрештою матуся, невпевнено похитавши головою, погодилася.