Читать книгу Під сузір'ям Рекса. Психологічний роман онлайн

4 страница из 75

Я чомусь абсолютно не зважаю на те, що фактично переймаюся стороннім, незнайомим псиськом з непередбачуваним характером, здатним у будь-який момент обгавкати мене або навіть вкусити. У гіршому разі доведеться звертатися до лікарні, щоб отримати сорок впорскнень у живіт від сказу. А в кращому – мене візьмуть у зашморг легіони мізерних, надокучливих бліх. Втім, наразі я геть забуваю про ймовірну загрозу. Тож миролюбно, долонями назовні, простягаю до тваринки обидві руки, відчуваючи гарячий доторк допитливого носа, шорсткого, як повсть.

Глава 2

ЗОЛОТАВІ БЛИСКІТКИ ЩЕМКОЇ МИНУВШИНИ

У моєму житті бракувало собак. Було їх трохи хіба що на «сьомому небі» дитинства, коли дід Оксень з бабою Ксеною тримали на обійсті вівчарку, на ім'я Рекс. Зчаста взимку велетня запрягли в санчата, і він катав мене, малечу, допоки якось не перекинув у м'який, ніздрюватий сніг.

Упродовж дня Рекс зазвичай вештався побіля своєї будки, гримаючи залізним ланцюгом. Він загрозливо морщив ніс, щирив зуби, їжачився й утробно гарчав, напнувши ланцюга, коли ми з молодшим братиком Максимком, тримаючись на безпечній відстані, підступно тягли руки до його мисочки, повної їжі й дражнили: «Та-дай! Та-дай!».