Читать книгу Під сузір'ям Рекса. Психологічний роман онлайн

14 страница из 75

Соломону здавалося, що він віднайшов секрет гармонії. Та якось у нього сталося величезне горе й перстень, нікчема, ніяк йому не допоміг. Правитель спересердя зірвав його з пальця і замахнувся, щоб жбурнути у ставок. Як раптом помітив напис на внутрішньому боці: «І це теж минеться».

От настав час збиратися йому на той світ. Вкотре з кривою посмішкою цар розглядав перстень, перечитуючи і перший магічний напис на зовнішньому боці, і Другий – на боці внутрішньому. З сумом подумав: «Ось все і минулося».

Невзабарі задерикуватий промінчик сонця освітив напівстерті літери, що виступили на ребрі персня: «Ніщо не минає».

– Ні-що не ми-на-є – зосереджено, по-учнівському, скандує Сліпий Кіт, начеб тестуючи почутий вислів на присмак. – Вибач, Малушо. Я силкуюся, однак нічогенько не второпаю. Ліпше б мені замість притчі взяти віхтик, запалити ґнотик та прочистити мурований п'єц із мальованими кахлями у нашому закамарку. Або підпалити старий викорчуваний пень на дворищі. Погодься, що саме буденний труд, а не дозвільні слова є справжня сіль на хлібові достатку.