Читать книгу Під сузір'ям Рекса. Психологічний роман онлайн

16 страница из 75

Спить дерев'яна садова драбина, опершись на черешню. Дрімає дворова тисова призьба. Навіть сам Пряниковий Будинок раює блаженно заплющеними віконцями. Лишень вишикується в темряві латка капусти й біліють розтріскані ночви, що притулилися до муру дворової клуні.

Пригорща нічних зірок мерехтить у забутій коновці поруч з берестовим кухликом. І, безсумнівно, десь поблизу чатує Піщана Людина, цей дивовижний охоронець снів, який, за повір'ям, сипле в очі дітям, що загралися допізна, чарівний пісок, змушуючи їх спати.

Мо» саме такої дивовижної ночі Володимир Сосюра написав поетичні рядки:

Я так люблю жагуче літо.

І даль, і зоряну блакить,

Коли вночі в вікно розкрите

Таємне листя шелестить.

Коли все спить: і вежі, й брами,

І горе, й щастя в млі тонкій,

І бродить місяць над домами,

Неначе срібний вартовий.

Усе довкруж стишилось і завмерло, окрім Сліпого Кота, що дає хропака, як іржава катеринка. Б'юся об заклад: йому привиджується, як він вудить солодких йоржиків у старій загаті. Або визбирує драним кошиком щупачків в очереті й виглядає, чи не вловилося щурятко.