Читать книгу Під сузір'ям Рекса. Психологічний роман онлайн

22 страница из 75

Жили Свирид Старший та його свашечка як одна душа. Жодної кривди не зважили на терезах своїх взаємин. Разом господарювали, випасали на займищі комолу корову, викохували в повітці рожеву льоху, рука в руку ставали до герцю з настирливим бур'янцем. Навесні саджали цибулю-кущівку, влітку труїли колорадського жука й полювали на метелика-капустянку, восени обгортали соломою молоді садові дерева, щоб взимку зголоднілі зайці-біляки не погризли солодких стовбурин.

Та найбільше їх радував Малий Юрась, онучок Свирида Старшого від його старшого сина Тараса й Брабриної середульшої дочки Маркіяни, якого дід з бабцею взяли собі на втіху.

Тож все було повним фаршем у їхній оселі, однак обоє потроху приохотилися до «мертвої».

Спершу забракло роботи. Затим «просьорбали» КамАЗ разом із завидним довжелезним контейнером-причепом «Maersk Sealand». Їхнє здичавіле, вкрай замурзане онученя все частіше тинялося хуторцем без жодного нагляду.

У сухім остатку – працьовитий, майстровий, ще донедавна шанований чолов'яга перетворився на клінічного алкоголіка. Відтепер Свирид Старший, неголений, із запаленими виряченими очима, похитуючись, стримів неподалік заповітних дверей лікеро-горілчаного генделика, або хрестоматійно валявся під парканом без пам'яті.