Читать книгу Під сузір'ям Рекса. Психологічний роман онлайн

33 страница из 75

– Оце так пес! – заяскріли захопленням жарко-золотаві очі восьмирічного онука.

Досі хлопчак грався з Раковою Шийкою – котенятком, від якого він перейняв собі незалежний характер. Наразі ж у нього з'явилося цуценя! Водночас малюк став володарем безкорисливого та відданого чотирилапого приятеля, що розумів майже все. Вівчарка мала велику морду, мигдалюваті очі, рухливий ніс і міцний прикус зубів. Чутливі вуха стирчали, а не спадали лопухами.

Надворі стояло живодайне літо, й обоє дитинчат (собаче і людське) з ранку до смерку пустували на вільному просторі, перекидалися в мураві. Бувало, щеня, висолопивши заслиненого язика, ловило на льоту гумове кільце, що його Малий Юрась видобув із дідової комори. Або вони разом, на рівних, перетягували товсту мотузку. Чи підгилювали м'яча. Перестрибуючи рівчаки, ховалися всередині зарослого ожинником виярку. А чи бавилися в «спіймай-дожени».

Найбільше їм подобалося брьохатися в неглибокому затоні. Шубовстати з розмаху в цьоплу воду, форкаючи та пирхаючи, як лошата, а затим млосно виніжуватися на розгрузлому березі. Буває, пес стріпнеться, вихлюпне на свого приятеля стрімкий каскад райдужних бризок – і враз зробиться сухим, тоді як Малий Юрась – вологим. Тоді скрізь розносилося собаче пирхання, безтурботний хлоп'ячий регіт, весела вовтузня та шурхіт розтривожених качок.