Читать книгу Під сузір'ям Рекса. Психологічний роман онлайн

35 страница из 75

Якось над осінь Свирид Старший купив Малому Юрасеві білосніжну сорочку й учнівський ранець та не згірше за всіх спорядив онука-першокласника до школи. А на літніх вакаціях саме дід (а хто б іще?) справив йому матроське убрання та завіз на справжнісіньке море.

Годинами принишклий Малий Юрась вглядався в безмежне блакитне люстро чи моря, чи неба, прислухався до нестямного галасу мартинів, збирав мушлі, ліпив пісочні паски й незмигно видивлявся, як велично пливли вздовж обрію сліпучо-білі лайнери. І на повні груди вбирав настояне століттями, цілюще солоне повітря. А море безупинно коливалося в навальних пінистих бурунах та білих вітрильцях і гралося водоростями, немовби розчісуючи довгі пасма свого волосся.

Якось, занурившись глибше у воду, Малий Юрась несподівано опинився серед якихось незвичних химер. Їх було безліч, усіх тих рухливих ліхтариків, ошатних дамських капелюшків, свічад з перловими плафонами, перламутрових шаль і парасольок з мацаками та з розводами. Драглисті, напівпрозорі, ефемерні, розмальовані переливчастими блакитними, ліловими, бузковими й рожевими фарбами – всі ці тарелі з мереживними рюшами спроквола кружляли навколо нього, начеб виконуючи чаклунський танок. Якоїсь миті у хлопчака замерехтіло в очах. Йому здалося, що він ніколи не зможе вибратися з цього кола відьом. Зробилося лячно, і він став відчайдушно місити воду руками й ногами, побоюючись, щоб дивні істоти не завдали йому шкоди.