Читать книгу Під сузір'ям Рекса. Психологічний роман онлайн

39 страница из 75

– Не хочу до гончарні! – невіглас ображено кліпнув вирлоокими очима, – бо там примусять м'яцкати сиру гли-ину!

– Не дай душі байдикувати!

І в ступі воду не товчи.

Душа повинна працювати

І на світанку, і вночі,

– не здавалася баба Мокрина. Немовби на бабину підтримку, її пес, задерши бубликом хвоста, пискляво вивів у тон своїй годувальниці: «Цяв-цяв!». Сірко завше ладен з нею погодитися, аби отримати курячі ніжки чи свинячі вушка з кривавою кишкою.

Свиридкові Молодшому все байдуже! Не кликав він на поміч розум чи хоча б здоровий глузд, не зважав ні на приклад братів-близнюків Фірса й Фрола, ні самого батька. Гадав, мабуть, що народився у льолі. Тож уперто гайнував час, ведучи мляве, бездіяльне та пласке життя, все глибше торуючи «в нікуди» свій окаянний, самограйно-шмурдячний шлях.

Оселившись у занедбаній присадкуватій глинобитній халупі з рудою од моху стріхою, він ціхо байдикував собі, анітрохи не переймаючись через надміру спартанські умови буття і задовольняючи лишень бонвіванські потреби. Тож зрештою хуторянам стало ясно, що він не збирається ані ремонтувати хату, ані проводити електрику й газ, ані шукати собі десь холодильник, телевізор чи пилосмок.