Читать книгу Під сузір'ям Рекса. Психологічний роман онлайн

44 страница из 75

А може, пірнути у світлу творчість Марії Клокової-Лапіноїй назвати пса Буянком?

Віє вітер за рікою.

Гавкотить Буянко.

Їдуть з гірки крижаної

Блакитнії санки.

Або пригадати всім відому картину Федора Решетнікова «Знову двійка»? На полотні художника є й собака, хоч історія живопису не розповідає нам нічого про його ім'я.

Спливає час, а я так і не змогла визначитися, як назвати пса, коротко прикутого до кострубатої жерделі. Може, Авва, як у «Лікарі Айболиті»? Чи Бустер?

– Піф! – несподівано й кумедно «вистрілює» Сліпий Кіт.

– Пайовий інвестиційний фонд? – я здивовано пересмикую плечима.

Раптом, у відповідь на це невибагливе й коротке як сплеск «Піф», у моїй голові народжується лицарське і вдатне: Рекс (від латинського – «цар»).

Спочатку гарчить буква Р-Р-Р.

Далі вступає пом'якшене Е-Е-Е.

І завершує стишене, але промовисте, як посвист гюрзи— КС-С!

Чи може будь-яке інше ім'я мати таку пишність, вагу й об'єм, так суголосно личити молодому норовистому псові?

Вдоволена, що я таки знайшла, що шукала, вихоплюю з шухляди солом'яний капелюшок зі стрічками на тулії і, разом із золотавими сонячними порошинами, у захваті кружляю та «рексую» по кімнатах Пряникового Будинку.