Читать книгу Під сузір'ям Рекса. Психологічний роман онлайн

43 страница из 75

Хазяї по-різному називають собак. Поміж поширених зоонімів трапляються: Рижик, Вусань, Отаман, Вихор, Грубас, Хвалько, Булат. Собаку одного мого знайомого звали Буч.

Назви Кулька, Бурулька, Білка чи Стрілка зовсім не личать «тому псові» через його безсумнівну маскулінність.

– Мо» назвати песика Снупі, що в перекладі з англійської означає «настирливо цікавий»? – запитую Сліпого Кота.

– А ти його ліпше Макітрою обізви та до п’ца кинь – на вуглики та жарок, – послужливо відгукується Сліпий Кіт.

Скільки ж в ньому ґанджів і веред! Однак я вдаю, що не розчула його ущипливої зухвалості.

Ні, хай вже краще буде Ажур. Той самий, з відомого речення-перевертня з нашого дитинства: «А ружа упала на лапу Ажура». Втім, де гарантія, що цим аристократичним ім'ям Мальвіна, гарнюня з блакитним волоссям, назвала саме собаку, а не ховрашка, єнота чи мавпочку дурукуль?

Ось Артемон – безперечно, пес. Шкода, що він пудель, а не вівчарка.

Що до спорідненого з Ажуром прізвиська Трезор, – цю назву, на жаль, вже закріплено за вишуканими жіночими парфумами, культовою класикою жіночого марафету.