Читать книгу Під сузір'ям Рекса. Психологічний роман онлайн

41 страница из 75

Як на мене, людина не може мати вищої мети, ніж виростити з зернятка власного життя – повноцінний і самодостатній «сам-100 колос». Тому я не переймаюся ані найменшим співчуттям до Свиридка Молодшого. Мабуть, не дано мені зрозуміти, яка така всесвітня ледачість заважає молодому парубкові озброїтися лопатою, щоб скопати клапоть-другий землі та вкинути до неї навесні по жмені насіння з тим, щоб восени зібрати врожай і заготовити на сувору зиму свої, виплекані власною працею, щедрі плоди. Землі довкруж вистачає – скільки хочеш, стільки й засівай.

– Краще: темними ночима,

З лантухами за плечима,

По сусідських по садах

Сором подолавши й страх

Як мерзенний злодій-тать

Зачаївшись, пробіжать,

– бурлескно перериває мої збентежені роздуми новоявлений оллам – Сліпий Кіт.

Мало хто з людей здатен створити поетичний образ і скласти віршовані рядки, але щоб кіт… – замислено всміхаюсь я.

– Або можна, наприклад, злодійкувато прикрившись нічною темрявою, поцупити барило з даху сусідської лазні. Перекотити це деренчливе залізяччя в сусіднє село і здати на брухт, – не вгамовується Сліпий Кіт. – А якщо отриманих грошей на пиятику не вистачатиме, то завше можна, тиняючись Помідорівкою, стукати до кожної хати поспіль і, чухмарячи від вошви брудне пасмо, набундючено гугнявити: