Читать книгу Під сузір'ям Рекса. Психологічний роман онлайн

45 страница из 75

– Стримай в собі ономатета, – протвережує мене Сліпий Кіт, – Невже тобі не втямки, що вівчарка, якій вже майже рік, давно має ім'я і без твого клопоту?

Мій компаньйон неприховано радіє, що спіймав мене на логічному трюїзмі, тож повчально мовить далі:

– Зарубай на носі: сторонній пес ніколи не відгукуватиметься на нове ім'я, хоч яким милозвучним воно б не здавалося.

Мені залишається одне: рушити за сокирою до комори і, на знак своєї безперечної поразки, показово «рубати собі носа».

Глава 11

HOMO IDIOTUS

Оснащені порожніми цебрами, ми, як завше, крокуємо до старого колодязя.

Я скоса, нишком пантрую за Сліпим Котом і переконуюся, що він щоразу, збираючись за водою, з усіх цеберок незмінно обирає ту саму, з невеличкою поздовжньою шкарубинкою. Начеб дотримується принципу: «Люби своє корито, навіть якщо воно розбите». От і виходить, що моя цеберка повертається додому повною, а його —напівпорожньою, бо вода дорогою викапує з неї.

Ясна річ, моя цеберка чваниться. Вона пишається своєю цілісністю і високо задирає носа. І тільки сьогодні Сліпий Кіт відкрив мені таємний сенс: завдяки шкарубинці його цебро щораз поливає зілля і бадилля на узбіччі. З боку ж моєї цеберки клубочиться лишень дорожній пил.