Читать книгу Під сузір'ям Рекса. Психологічний роман онлайн

64 страница из 75

Хуторяни, що подеколи проходять повз колодязь, лишень здивовано хмикають і чешуть потилиці. Схвальна усмішка блукає на їхніх обвітрених лицях.

Насамкінець ми досхочу фотографуємося. Ніде правди діти: найфотогенічнішим з усіх виявляється Рекс!

– Ти, Юрасю, візьми собі за звичку зранку й надвечір навідуватися до Рекса. Нагодуй його, набери в колодязі свіжої води. Поведи до яблуневого саду, – гіпнотично напучую я, приміряючи образ Анатолія Кашпіровського.

– Умгу. Окі-докі! – щасливо всміхається вертлявий хлопчак і ствердно хитає головою.

Яснозорий Панько підкрадається й несподівано наводить на нас збільшувальне скельце.

Глава 17

СТИЦЬ-ДРИЦЬ ТА Й ГОДІ

Зрештою в мене на душі стає спокійно й затишно! Начеб підсилюючи мій файний настрій, довкруж розливається надвечірня бузкова тиша. На кущах гостролисту ніжно тріпотять прозорими крильцями бабки з блискучими фасеточними очима. Сонце скочується все нижче. Парко пахне дереза. Раптом звідкілясь долинають ледве чутні звуки гармошки. Мене пориває надіти черевички, зацокати підборами й податися до танцю, ще й заспівати хвацькі хуторянські частівки: