Читать книгу Під сузір'ям Рекса. Психологічний роман онлайн

66 страница из 75

Помітивши фотоапарат, Свиридко Молодший дещо пожвавлюється:

– Жадаю сфоткатися зі своїм собакою на згадку! – хижувато вишкірюється, оголюючи пеньки напівзгнилих зубів.

Не втримавшись на ногах, змахує руками й каменем падає прямо на Рекса. Пес звискує, і я, згнітивши серце, «фоткаю», як вони борсаються на дворищі.

Заледве піднявшись, вдоволений собою лайдак наміряється торкнутися моєї руки слинявим ротом, однак я відсахуюсь від проявів такого кишлачного джентльменства.

Зі словами «стиць-дриць» Свиридко Молодший сякається, втирає ніс рукавом, ще й долонею підсобляє. Витягує з кишені заяложених «треників» злежалий недопалок «Ватри» без фільтра, чиркає сірником і псує довколишній світ смердючим сигаретним чадом.

Докуривши недопалок, Свиридко Молодший косує на нас оком, позіхає, знизує плечима й ходою шимпанзе повагом простує геть.

Ми з Яснозорим Паньком та Малим Юрасем розпачливо дивимося йому вслід.

– Хай йому грець! Аніж курити цигарки, ліпше б вейпа взяв, – запально прорікає Сліпий Кіт, коли я нарешті повертаюся до Пряникового Будинку.