Читать книгу Спогади мелодії онлайн
17 страница из 21
Лікар запевнив, що цю проблему можна буде вирішити хірургічним шляхом але Дмитро повинен пройти певний курс лікування та уникнути будь-якого гучного звуку на передодні операції, у зв’язку із чим Дмитру доведеться забути про гру на роялі, якщо він хоче зберегти свій слух.
Це просто вбило Дмитра. Адже хлопець жив музикою, ще й операція була запланована у ті дати, коли в Дмитра повинні були відбутися вирішальні іспити, а ця хвороба не тільки забрала в нього улюблену справу всього життя але й можливість закінчити здобуття освіти.
Друзі підтримали Дмитра у тяжкий для нього період. Анна не відходила від нього ні на крок, адже знала, що Дмитро може зробити все, що завгодно. Мати намагалася пояснити сину, що життя не закінчилося на цьому. Він ще має змогу реалізувати себе, як людина, бо головне те, що у нього буде можливість зберегти свій слух.
Хлопець не бажав нічого чути. Він втратив ентузіазм, який був рушійною силою його життя, що спонукав його з кожним разом ставати все краще і краще, намагаючись довести самому-собі, що він може вдосконалюватись і робити краще для оточуючих, впевнюючи себе, що не має жаги для досконалості. Але якийсь шум в ухах зруйнував всі мрії, все те до чого він так люто прямував і в мить він наче впав зі сходів, по яких підіймався до самої вершини величності.