Читать книгу Спогади мелодії онлайн

15 страница из 21

Вони бачили, яким замкнутим став їхній колега, котрий став грати відбуваючи свій час на репетиціях та під час навчання, граючи мелодію не від душі, як він це робив завжди, а від злоби, водночас на самого себе. Тому вони не могли покинути свого товариша у важку для нього хвилину, адже з мелодії не можна викинути нот. Групка молодих людей, з якими Дмитро встиг здружитися, не залишали його та завжди підтримували, допомагаючи забути старе та пізнати нове.

Завдяки своїм новим друзям, Дмитро зрозумів цінність дружби та став інакше дивитись на світ. Він зрозумів, що дружба – це не тільки спільні інтересі та приємне проводження часу у гарній компанії, а й довіра, одкровення, чесність, розуміння один-одного. До нього дійшло, що люблять не заради того, щоб щось отримати чи чогось досягти, адже всі ми люди, всі ми єдиний оркестр, який гармонійно співпрацює та допомагає один-одному та не може функціонувати без взаємозв’язку.

Саме так, пізнавши справжнє кохання, Дмитру відкрилися очі на світ та розуміння того, що він робить й для чого. Саме зустрівши Анну, він досяг прозріння для кого він вкладає душу у свої мелодії та нащо грає для публіки.