Читать книгу Спогади мелодії онлайн

14 страница из 21

На превеликий жаль для них обох на другому курсі навчання, Владиславу довелось іммігрувати, через звинувачення його батька у корупційних махінаціях на його посаді. За день перед від’їздом, Владислав взяв машину батька та поїхав із другом по улюблених місцях свого міста, у яке скоріше за все вже не повернеться. Хлопці гуляли у парку, прогулялися по набережній біля річки, пройшли біля рідної для них музичної школи, не забувши навідатись до пані Вайс, яка дала важливу життєву пораду обом:

– Справжній музикант не той хто грає мелодію, а той хто проживає кожну її ноту під час цієї гри.

Ці слова надихнули хлопців настільки, що вони стали їхнім девізом життя. Наступного дня Владислав, разом із батьком покинув країну. Вони почали тримати листову переписку із Дмитром але через часті переїзди Владислава впродовж кількох місяців, хлопці втратили контакт та більше не зв’язувалися.

Після від’їзду Владислава, Дмитро впав у відчай. Його залишив кращий друг, з яким він провів кращі моменти свого життя. Хлопець не знаходив собі місця та став дуже замкнутим у собі, на початку не підпускаючи до себе нікого та не бажаючи нікому довіряти. Але на щастя для Дмитра у нього виявилися чудові одногрупники, які підтримали його у важку для нього хвилину.