Читать книгу Спогади мелодії онлайн

3 страница из 21

Насупивши брови та недовго думаючи, пан Грубер, так по справжньому звали редактора, відповів:

– Якщо, за Вашою думкою, наше видання не гідне на увагу з боку суспільства, то я раджу Вам дізнатися у його компетентних членів, де б Вам знайти нове місце роботи.

Залишивши офіс та водночас зібравши свої речі, після чого віднісши їх до квартири, яку тривалий час винаймав, Артур вирішив прогулятись в останнє містом, адже він прийняв для себе рішення назавжди його покинути. Вечір був теплий, а вітер легенько віяв навколо, тому Артур вдягнув тонку сорочку намотавши на шию улюблений помаранчевий шарф, який завжди нагадував йому про приємні дитячі спогади, як він із дідусем та батьком купався на морі у той час, як мати з бабусею бавилися із його молодшою сестрою на піску.

– О Боже, як же ми виросли! – , подумав про себе Артур. Сестра вже давно вийшла заміж та живе у Франції із своїм чоловіком та сином, дідусь і бабуся рік тому відсвяткували 60-ти річчя спільного життя, а батько з матір’ю живуть самотнім, спокійним життям у Женеві. Лише у самого Артура не булло розуміння того, що таке стабільність у житті, адже жага до боротьби за права і свободи та мета донесення людських історій до суспільства не залишала його ні на мить. Хоча все життя він хотів жити так само спокійно, як і жили його батьки, але цілі які Артур ставив собі на дорозі життя, відповідно до яких він з усіх сил намагався жити, ні на мить не давали йому зупинитися. Власне до батьків і вирішив поїхати Артур. Він давно бажав їх навідати, а ще й після втрати роботи та зміни місця проживання – це рішення напрошувалося саме-собою.