Читать книгу Спогади мелодії онлайн

7 страница из 21

За роялем сидів чоловік похилого віку, величної статури із сивим волоссям та стрункою формою тіла. Замовивши келих пива, Артур не міг відволіктись ні на мить від неймовірної гри піаніста, яка була витонченою, енергійною та водночас спокійною. Артура переповнювали емоції щастя та водночас смутку, які на нього вплинули після прослуховування мелодії, яку він раніше ніколи не чув.

Після того, як музикант закінчив композицію, Артур та ще кілька відвідувачів закладу подарували оплески піаністу, на які він на діво не відреагував. Артур наважився підійти до піаніста виказати слова подяки за чудове виконання композиції та дізнатися ім’я автора мелодії, яку він тільки-що грав.

Підійшовши та вставши позаду піаніста, Артур одразу ж подякував за неймовірну гру та задав питання, як і планував заздалегідь. Але на диво для юного журналіста, піаніст ніяк не відреагував на питання Артура. Після тривалої паузи, хлопець повторив своє питання але знову не почув жодної відповіді, а піаніст, в свою чергу, почав грати нову мелодію.