Читать книгу Спогади мелодії онлайн
4 страница из 21
Підійшовши до моста, пожовкле осіннє листя, що падало з гілок дерев, легенько скрипіло після кожного разу, як на нього ступав Артур. Дивлячись у води річки можна було розгледіти маленьких рибок, що наче літали плаваючи у воді. Іноді Артур відчував себе такою ж маленькою рибкою, що пливе на зустріч руслу річки, не бажаючи йому підкорятись. Прогулюючись старими кварталами містечка, Артур відчував дух історії цих місць, які наче наповнювали його своїм досвідом та одаровували щирістю. Під захід сонця, Артур не зміг собі відмовити у можливості в останнє помилуватися містом з вершини міського собору, який височів над містом, як велет неймовірних розмірів. Дивлячись на захід сонця, Артур милувався містом, у якому провів більш ніж п’ять років свого життя, де написав більшість своїх успішних статей, пізнав історію своєї держави, встиг пізнати кохання та в ньому розчаруватись і найголовніше отримати досвід на все життя, завжди стояти на своєму, якщо ти певен, що те, що ти робиш того варте та ніколи не зраджувати самого-себе.